У День Соборності України вчителі та учні Берегівського ЗЗСО І-ІІ ступенів, згідно з планом гурткової роботи здійснили краєзнавчу екскурсію в історико-культурний заповідник «Древній Звенигород», художньо-меморіальний музей Устияновичів, костел Марії Магдалини у селі Вовків, а також відвідали оборонну церкву Різдва Пресвятої Богородиці (XVI ст.) з мурами та оборонною вежею. Першою зупинкою для учасників екскурсії став Щирець, який відомий своїми унікальними храмами. Стародавній Щирець згадується в літописах ще на початку ХІІ століття. Нині це селище, розташоване менш, як у 30 кілометрах від Львова, що приваблює насамперед своїми дивовижними і давніми храмами. У Щирці знаходяться оборонний костел святого Станіслава (1556), оборонна церква Різдва Пресвятої Богородиці (XVI ст.) з мурами та оборонною вежею та Троїцька церква XVI ст. з дзвіницею (XVIII ст.) і мурами. Наступною локацією став Вовків – маленьке село, яке колись було великим містом на річці Зубрі У селі є дві унікальні сакральні пам’ятки. Стара дерев’яна церква Введення Пресвятої Богородиці (1706р.), збудована у традиційному галицькому стилі. На церковному подвір’ї збереглось приміщення плебанії, у якій зараз знаходиться Музей садиба Миколи і Корнила Устияновичів у Вовкові. Миколи Устиянович був парохом цього села. Син отця Корнило Устиянович – відомий художник. У садибі, де він народився, є пам’ятник митцеві. А на пагорбі височіє занедбаний костел Св. Марії Магдалини - архітектурний шедевр Галичини, який зараз перебуває в стані руїни. Перший костел у Вовкові заснований у ХVІ ст., і носив титул Св. Марії Магдалини. В часі турецько-татарської навали в 1620-1621 рр. храм був знищений. На його місці збудували новий, у 1929 проведено реконструкцію, а в інтер’єрі храму встановлено органи. В радянський період памятку архітектури перетворили на колгоспний склад, де зберігали мінеральні добрива. Далі учасники поїздки поїхали у Звенигород , зараз село, а в давнину – одна з перших князівських столиць українського Прикарпаття. Давнє місто, старше за Львів та Галич. Уперше назву міста – Звенигород – задокументовано в літописах під 1086 р. Його заснування пов’язують із правнуком київського князя Ярослава Мудрого – Володарем. Розквіт Звенигорода пов’язаний з перебуванням на престолі Володимирка Володаревича (1124–1141 рр.). Успадкувавши Звенигород, він перетворив місто на багату столицю. За правління Володимирка в місті відбулися безпрецедентні за масштабом будівельні роботи. Зокрема, спорудили новий княжий двір – у вигляді білокам’яного ансамблю, що відповідало тодішнім європейським трендам. Комплекс складався з палацу, з’єднаного дерев’яною двоповерховою галереєю-переходом із церквою, та усипальні. Історія княжого Звенигорода завершується взимку 1241 року: після знищення Києва туди рушило військо монголо-татар на чолі з ханом Батиєм. За легендою, ворога провела в місто стара жінка, що жила на болотах і знала таємні ходи. Монголи вщент спалили всю забудову. Відтоді Звенигород не відновлював свого статусу могутнього міста. Тоді ж на політичну арену виходить нове місто – Львів, яке закладають за 25 км від Звенигорода. У музеї заповідника можна побачити сотні артефактів: предмети побуту, зброю, прикраси, релігійні речі, яким майже тисяча років. Їх знайшли під час розкопок літописного міста Звенигорода, яке існувало в XI-XIII століттях. Одягнувши 3D окуляри можна повернутись на тисячу років в минуле та побачити до 50 га території, яку займало місто. У віртуальній реальності відтворили 12 локацій давнього міста. Чотири з них – інтер’єри церков та палаців, вісім – вулиці, площі та панорами давнього міста. Частину зображень можна переглянути на сайті заповідника.