У Берегівському ЗЗСО І-ІІ ступенів відбувся літературний вечір під назвою «Лесь Курбас. Дорога на Схід», присвячений нашому видатному земляку із Самбора Лесю Курбасу, відомому на весь світ драматургу, режисеру, основоположнику багатьох українських театрів, найвідомішому з яких, театру «Березіль», виповнилося 100 років. Організатором заходу виступив директор Валерій Куцериб разом із вчителями-філологами Оксаною Скабарою та Світланою Карплюк. Народився Лесь Курбас 25 лютого 1887, у місті Самбір (зараз у будинку Курбаса працює Мистецький музей ім.Леся Курбаса у Самборі). Його батько, Степан Курбас був головним режисером театру «Руська бесіда» і мав можливість відправити сина на навчання до Відня, але після його смерті у 1908 році, грошей не стало і Лесь Курбас повернувся додому, вступивши до Львівського університету. Після навчання він бере участь у театральних виставах як актор і режисер батьківського театру «Руська Бесіда». У 1912-1913 роках пише свої перші п’єси, ставить у Самборі та Львові популярні вистави «Наталка Богуславка» та «Украдене Щастя» Івана Франка, який особисто відвідував ці вистави і дуже високо оцінив молодого актора і режисера. Пізніше Лесь працює в театрі Гната Хоткевича в Івано-Франківську,Тернополі, а далі їде до Києва, де збирає молодих акторів, створює студію «Кийдрамте» (Київський драматичний театр). У 1922-1923 роках починається історія нового українського театру «Березіль», який ставить найвідоміші світові спектаклі, що мають мають величезний успіх. Лесь Курбас і «березольці» знайшли свого драматурга, п'єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Куліш. У цей час в Україну приходить Радянська влада і починається кривавий терор проти української інтелігенції, що ввійшов в історію під назвою «Розстріляне Відродження». Курбас із театром їде до Харкова, де починає активну проукраїнську театральну та літературну діяльність. 5 жовтня 1933 року Колегія Наркомосу УРСР звільнила Курбаса з посади художнього керівника і директора театру «Березіль». У протоколі засідання підкреслено, що Курбас займав «позицію українського націоналіста», а театр «не зміг зайняти відповідне місце в створенні українського радянського мистецтва». 25 грудня 1933 року Курбас був заарештований і ув'язнений на 5 років за звинуваченнями в участі у контрреволюційно-терористичній Українській військовій організації. У 1936 року був переведений до Соловецького табору особливого призначення. Рішенням окремої трійки 9 жовтня 1937 року особлива трійка засудила Леся Курбаса, як українського націоналіста до смерті а також інших видатних українських діячів, які утримувалися у Соловецькому таборі. Курбас був розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох на півночі Карелії. Серед убитих, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер'ян Підмогильний, та інші. Феномен Леся Курбаса став об'єктом досліджень українських та світових драматургів, його вплив на формування української культури настільки всеохоплюючий, що його неможливо переоцінити. Тому так важливо нашій молоді вивчати його творчість.